Успішний успіх: чому я в нього не вірю

А знаєте, що мене бісить? Ось ця ось вже майже тридцять років безперервна мода на так званий “успішний успіх”. “Сто кроків на шляху до успіху”, “Як стати успішним”, “Давай, ти все можеш” та інший, вибачте за вираз, марення, ллється мені у вуха і в очі з малих років, вже закономірно викликає нудоту.

Та тому що немає ніякого успіху. Є сприятливий збіг обставин.

Візьмемо, для прикладу, двох чоловіків одного віку, однаково небагатих, але охочих, припустимо, мені сподобатися. В одного на голові – густа шевелюра, в іншого, кхм, лисина, три волосинки і шість рядів. Перший, що з шевелюрою, нічого не робить зі своїм волоссям, хіба що миє їх раз на тиждень господарським милом і п’ятірнею розчісує. Другий купує дорогі шампуні від облисіння, щодня по три рази втирає в собі лисину перцевий розчин, їсть якісь бади, робить масажі, щоб волосся росли. Загалом, зі шкіри геть лізе. Але максимум, що йому вдається – це з горем навпіл утримати ті дві волосинки, що у нього залишилися і не перетворитися остаточно лисий кульбаба. До шевелюри першого йому – як до Місяця. Перший, повторюємо, нічого не робить і не париться.

Ну і в кого з них шансів на успіх” більше? Відповідь: у першого.

Тому що перший просто виграв в генетичну лотерею. А ось другому пощастило менше. І, як би він ні корячился, йому все одно не досягти блискучого результату. Можна, звичайно, порадити бідоласі взяти ноги в руки, заробити багато грошей і зробити собі пересадку волосся. Але, ялинки, це ж скільки треба зусиль! Та й потім, не факт, що ця пересадка приживеться, що волосся його будуть такі ж густі і блискучі, як у першого. Проти природи, як кажуть, не попреш.

Я не кажу, що треба плисти за течією і нічого не робити. Робити треба. Але треба тверезо порівнювати мета і витрачені на неї кошти. А також враховувати зовнішні обставини.

Приміром, ви – затятий грибник, і йдете в ліс. Ваша мета – набрати повну кошик добірних красноголовців, щоб потім їх посушити на зиму (і, можливо, продати).

Питання: чи багато у вас вийде набрати грибів у лісосмузі найближчого Підмосков’я?

Відповідь: навряд чи. Це буде дуууже важко, так як лісів в Підмосков’ї всяко менше, ніж людей. На кожен грибочок буде як мінімум десять претендентів. І, ймовірно, в пошуках кожного грибочка вам доведеться дуже довго блукати по лісі, з ранку і до вечора. І, выгребаясь з лісу, втомлений, голодний і злий, з напівпорожній кошиком, ви будете відчувати себе повним невдахою. Стільки зусиль заради такого маленького вихлопу!

А тепер подумки перенесемо нашого горе-грибники в Мурманську область, маленьке містечко, оточений лісом. Туди, де буквально в двох кроках від міста гриби можна косити косою. Навіть ходити нікуди не треба, шукати нічого не треба – ось вони, величезні, чисті гриби, підносяться з моху на галявині. Тільки рви та в кошик складай.

Автор

Все, що вам потрібно – це зробити кілька кроків по галявині, дати трохи поклонів – і буквально через півгодини ваш кошик наповниться добірними красенями-подосиновиками (на Півночі їх називають “красноголовики”).

Успіх? Ще якийсь. Та тільки от зусиль витрачено мінімум. Всього-то треба було опинитися в потрібному місці і в потрібний час.

Ось вам і весь секрет “успішного успіху”.

А всякі “гуру”, які запевняють, що домоглися успіху виключно своєю наполегливою працею і залізною волею – м’яко кажучи, лукавлять. Так, може, вони і не сиділи склавши руки. Але головне, що їм допомогло – це вдалий збіг обставин.

Можна розбиватися в коржик, втрачати час і енергію, але якщо обставини проти тебе – багато добитися не вийде. Іншими словами, без талану і сприятливої обстановки каторжна праця так і залишиться каторжною працею.

Так що ж робити, якщо хочеться успіху (грошей, слави, любові, досягнення мети – в кожного своє) – а його немає?

• Перестати ломитися в зачинені двері і намагатися проймати лобом стіну. Стіна все одно міцніше, тільки чоло розіб’єш. Для початку відійди, заспокойся. Відволічись. Відпусти ситуацію.
• Спробувати розглянути інші варіанти. Наприклад, прийти в інший раз. Пошукати ключі. Викликати слюсаря. Зрештою, пошукати іншу двері, якщо в цю потрапити немає ніякої можливості.
• Змиритися і прийняти те, що не всі двері перед тобою відкриті. Так, це, мабуть, найнеприємніше. Притча про двох жаб і олії не завжди працює, на жаль.
• Якщо вже дуже-дуже треба домогтися своєї мети “вотпрямщас”, при всій складності завдання, можна взяти в кулак всю свою волю і зробити марш-кидок. Але треба розуміти, що з першого разу вибити двері, швидше за все, не вийде. Доведеться докласти не одне колосальне зусилля, і не два. Чи вистачить у тебе ресурсів піти до кінця? А головне – чи варті витрачені ресурси поставленої мети?

Це як покерний турнір. Кожен гравець сподівається дійти до фіналу і зірвати куш. Але з тисячі перемагає лише один.

А скільки таких одержимих дійти до вершини програються в прах? Скільки, до цього фіналу не дійшли, втрачають навіть те, що мали, заходяться в безсилій люті, скочуються в депресію? Що характерно, чим ближче до фіналу ти вилетів з гри – тим прикріше.

Кожна розсудлива і адекватна людина скаже, що в такі ігри грати не варто. А гонка за “запаморочливим успіхом”, яку пропагують з кожного праски – чи не та ж азартна гра?

Завдання перед собою ставити треба. Але вони повинні бути посильні. Якщо твій шанс на перемогу – один зі ста, треба з самого початку розуміти, що, швидше за все, ти програєш.

Намагатися досягти успіху в несприятливих обставинах – складно, практично безперспективне і лише висушить тебе до дна. Це так само безглуздо, як шукати морошку в Битцевском парку, а яблука – в Ягельном бору.

Тому тут два варіанти – або прийняти те, що в Битцевском парку морошка не росте і перестати її там шукати, задовольняючись лише тим, що цей ліс може запропонувати – небудь їхати заради морошки за Полярне коло в Ягельный бор. Але це буде так затратно, що простіше цю ягоду купити.

Так що всі ці “наполеглива праця на шляху до успіху” залишимо сказочникам.

___________________________________

Читайте ще на моєму каналі:

___________________________________