Люди дивувалися, чого це свекор накинувся на невістку, а він її рятував

На похоронах свекра кинувся, як думали люди, цілувати невістку, а виявилося, що її треба було рятувати. Пізніше стали разом переживати смерть сина, тим більше, дізналися, що буде дитина. Але малюк ще не народився, як з’явився батько.

Фото автора Spencer Selover: Pexels

В кінці похоронної процесії, ледь пересуваючи ногами, плентався немолодий чоловік

Розпатлане посивілі волосся і пом’яті штани, злегка брудні. Мабуть, не втримався на ногах, де впав. З боку могло здатися, що це якийсь любитель випити прив’язався до натовпу, щоб за чужий рахунок напитися. Хоча куди ще? І так погойдується, раз у раз норовить впасти.

Але насправді це був батько покійного. Не алкаш. Від горя прийняв багато. Він важко переносив догляд сина, хотів знайти розраду в чарці, перебрав. На похорон не думав йти, але не зміг залишатися вдома. Потрібно було проводити сина в останню дорогу. Пережити це. Останній кидок перед тим, як остаточно стане ясно, що все закінчилося.

Алкоголь зробив свою справу. Зараз Віктор Сергійович відчував себе трохи краще. Йшов не поспішаючи за людьми, дивився під ноги, не розумів, навіщо він надів ті черевики. Він же їх тільки на вихід. А тут бруд. Він озирнувся. Зупинився, розгублено дивлячись на могили. Потім перевів погляд на віддаляються людей.

Як рукою зняло сп’яніння, чітко усвідомив, що сталося

Син пішов. Віктор Сергійович думав, що смерть дружини не переживе, але заспокоїлося з часом серце. Давно це було. Тепер те ж саме з сином потрібно пройти. Він подивився на небо. Дружина вже давно там. Може, зустрінуться, подбає про сина.

Обганяючи насупившихся людей, поспішив за труною. Прощалися, не відкриваючи. Не на що там дивитися.

Потім мовчки спостерігав, як опускають у землю.

Народ схлипував, хтось перешіптувався. Віктор Сергійович з-під лоба поглядав на похмурих людей. А що вони? Їм взагалі справи до його Сашка немає. У них, он, рідні поруч. Після похорону розбіжаться по своїх домівках, і швидко забудуть, що був такий чоловік. Хіба що, зустрічаючи сумного старого, згадають, і для пристойності зроблять скорботне обличчя.

Каті ще складно буде. Тільки почали будувати сім’ю, будинок купили, їм би завести дітей, радіти життю.

Невістка стояла нерухомо, по щоках текли сльози

Шкода її. Любила чоловіка. Гарна жінка. Але молода ще, за 30 тільки перевалило.

Але їй легше, вирішив свекор. Забуде, знайде нового чоловіка. Дітьми ще не навантажена, вона дівка гарна і добра, одна не залишиться. А от батькові – більше нічого. Кровинку свою втратив, нічим не заміниш.

– Ходімо, – сваха смикала його за рукав.

Літній чоловік все ще дивився, як яму засипають землею. А народ вже розходився. Там Катя в кафе поминки організувала.

– Ще трохи, – зітхнув Віктор Сергійович. – Дожену.

Жінка з жалістю на нього подивилася і невпевнено відійшла. Стояла поруч – відчував на собі її погляд. Напевно переживає, щоб старий нічого з собою не зробив, думав Віктор Сергійович. А що він зробить? Гріх на душу брати не буде.

– Так, йду, йду, – спохмурнів він, відходячи від могили.

Він подивився на невістку

Теж якась родичка намагалася її вмовити залишити кладовищі. Цукеркою навіщо-то пригостила. Катя, звичайно, виглядає, як школярка, маленька худенька, так і хочеться пожаліти. Але навіщо цукерку пхати? Свекор підійшов ближче. Думав, що його Катя послухає, адже у них на двох одне горе – втратили самого близької людини.

– Пожуй, це заспокоює, – почув він.

Жінка засунула Каті в руку цукерку. Та слухняно розгорнула її і на автопілоті засунула в рот.

І тут у Віктора Сергійовича округлилися очі. Він побачив обгортку, і кинувся до невістки. У Каті адже алергія, а це був арахіс в цукрі.

Ось чесноти, журився літній чоловік, угроблять адже молоду жінку. Вона-то і не звернула увагу, що їй підсунули.

Катя потім збагнула, в чому річ, але було вже пізно

А Віктор Сергійович вирішив не втрачати часу, схопив падаючу невістку, сам на ногах не втримався, впав на неї, і відразу ж уп’явся в неї губами.

Оточуючі не зрозуміли, в чому справа. З боку це виглядало так, що старий завалив жінку на землю і почав її розціловувати. Вони не могли повірити своїм очам, а коли прийшли до себе, почали обурюватися.

Всі знали, що старий велелюбний. Дружину втратив давно, а енергії – хоч відбавляй. Він завжди був любителем жіночих принад, і навіть у свої 70 років примудрявся ходити по бабках. Але тут вже перегнув палицю.

– З розуму зійшов, старий, – перешіптувалися в натовпі.

Деякі вирішили, що з горя старий напився, і з’їхав з котушок

Прямо на кладовищі почав приставати до молодухе. Та ще кого вибрав – невістку. Одна бабуся перехрестилася.

– Що ж це робиться, – і вона почала голосити про суд божий і прийдешній апокаліпсис.

Тут якийсь мужик прочумався швидше за інших, розштовхуючи людей, кинувся рятувати вдову.

– Валіть його на землю, – закричав він, і сам збив старого з ніг.

І тут люди побачили в руках літнього чоловіка шприц. Знову нічого не зрозуміли.

– Та що ж це робиться, – вискнула релігійна старенька, і знову перехрестилася.

І тільки тепер люди побачили, що вдова вся покрилася червоними плямами, задихається. Схоже, їй погано. А Віктор Сергійович вже вправно працював жінці ліки.

Свекор знав про алергії невістки

На арахіс у неї була дуже сильна реакція. Якщо вчасно не вжити заходів, то буде летальний результат. А враховуючи, що арахіс – найдешевший продукт, який деякі вважають горіхом, то його додають в багато цукерки, і не тільки.

Катя з тих людей, яким варто уважно читати склад на етикетці, адже навіть з-за слідів арахісу у неї можуть виникнути дуже великі проблеми. Вже були випадки алергічних реакцій, тому жінка завжди носила з собою антигістамінний препарат.

Віктор Сергійович кинувся на її не щоб розціловувати, а хотів витягти у неї з рота цю цукерку. Що, до речі, у нього і вийшло в результаті. Але все ж сліди арахісу потрапили в організм жінки, і укол її врятував. А літній чоловік – колишній фельдшер, як надавати допомогу, в тому числі, робити уколи, він знав.

Тут для всіх все і стало на свої місця. У діда не дах поїхала, а він як раз був самим тверезомислячим тут, найуважніше. Не допустив ще одних похорону.

Після цього він став героєм. Перестали сприймати його як старого ловеласа.

А з Катею вони зблизилися, у плані моральної підтримки. Стали разом переживати горе. У літнього чоловіка адже більше нікого близького не залишилося. Хоч одна рідненька душа була поруч.

Через якийсь час Катя несподіваною новиною приголомшила старого

Виявилося, що вона вагітна. Сама була в шоці. Думала, що з-за стресу погано їй, а виявилося, що причина в іншому. І радість, і сльози. Залишив чоловік після себе пам’ять.

Новим турботам були раді і свекор, і невістка. Сумувати було ніколи, і для дитинки стрес ні до чого. Заметушився Віктор Сергійович, оберігав Катю, щоб нічого з нею не сталося. Щодня запитував, як вона, що потрібно, чим допомогти.

– Не переживайте, у нас все гаразд, – заспокоювала його невістка.

Опікувана надміру свекром, вона відчувала себе дитиною. Винне поглядала на літнього чоловіка, який взяв на себе всі турботи. Помолодшав, відчуваючи на собі відповідальність. Говорив, папки немає, а дитині чоловічий приклад потрібен.

Увагу нав’язливе, але Катя не сміла заборонити, розуміла, що для свекра це важливо. Так чекав онука. Коли дізнався, що хлопчик заплакав. Несміливо запропонував Сашею назвати.

Мама Каті, дізнавшись про це, почала лаяти дочка, нібито на честь померлого не можна називати, цим дитині життя вкорочують. Але Катя вже все вирішила. Вона в забобони не вірила. Погладжуючи свій кругленький живіт, примовляла, що у нас, Сашенька, все буде добре.

Вже все токсикози пройшли, відчувала себе добре, до пологів залишалося 3 місяці.

І тут прийшла телеграма

Віктор Сергійович кілька разів вчитувався в одне речення, не реагуючи на прохання листоноші.

– Розпишіться, – той наполегливо пхав літньому чоловікові ручку.

Той недовірливо подивився на хлопця у формі. Але, начебто справді листоноша. Розписався, забрав папірець.

Ніхто і не думав, що ще існує такий вид зв’язку. Не відразу прийняли звістку серйозно.

Він приніс телеграму Каті, і тепер вона розгублено дивилася на папірець. «Тату, у мене все добре, потрібні гроші на квиток». Номер картки та суму, яку просили переказати.

– Шахраї? – приречено запитав Віктор Сергійович.

Невістка задумалася. Адже шахраї зазвичай тиснуть на найболючіше, багато різних схем, але телеграма – щось новеньке. Ніколи не чула про таке обмані. Але зараз у неї з’явилася надія. Раптом дійсно живий? Адже все виходило логічно.

Вона поставила себе на місце чоловіка

Саша працював геологом. Остання його експедиція планувалася ненадовго, але повернувся замість нього труну. Там були тільки останки.

Вони з товаришем пішли удвох до місця дослідження. Пізніше колеги знайшли обгорілу намет, тіло, червону землю, і ведмежі сліди. Родичам загиблих повідомили, що чоловіки згоріли. Тіло одного, схоже, ведмідь з собою потягнув. Обом родинам надіслали закриті труни з останками.

Якщо вірити телеграмі, виходило, що згорів тільки один геолог. І не факт, що другого розірвав ведмідь.

Пояснити те, чому син прислав телеграму саме батькові, а не дружині, теж можна було просто. Сашко знав, що у Каті важкий період. У неї маленька зарплата, працює в магазині, тепер змушена одна платити іпотеку. Не хотів у неї просити грошей. А у батька були якісь накопичення, він точно без проблем допоможе синові.

Хоча Віктор Сергійович не повірив цій телеграмі, невістка потайки перевела гроші на вказану карту

І виявилося, що її чоловік дійсно живий. Через вісім днів у двері подзвонили. На порозі стояв Сашко, у нього в руках була пом’ята гілочка ялівцю. Він завжди з експедиції привозив запашні гілочки яких-небудь рослин.

Побачивши вагітну дружину, чоловік відкрив рот від подиву.

– Санька, твій тато живий, – Катя погладила свій живіт, а потім кинулася в обійми чоловіка, і заплакала.

Не дарма вона прислухалася до свого серця і ризикнула, перевівши гроші. Хоча потім лаяла себе, не отримуючи більше ніяких звісток, допомога потрапила за призначенням. Просто документів у чоловіка не було, йому довелося добиратися на попутках, не міг придбати квиток на потяг.

А все це час не було від нього звісток тому що він перебував далеко від цивілізації. Не було ніякої можливості зв’язатися з ким-то.

Експедиція була в листопаді

Поряд з наметом геологи розвели вогонь. Щоб зігрітися, випили трохи алкоголю. Міцно Заснули. Мабуть, набрів на їх стоянку ведмідь, шукав їжу, і якимось чином полум’я з багаття перекинулося на намет. Поки вона ще не була повністю охоплена вогнем, ведмідь і туди поліз. Сашко відчув це, звір топтався по ньому. Чоловік вискочив. У підсумку ведмідь злякався і кинувся на нього. Саша став тікати, але далеко не вдалося піти. Ведмідь лапами на нього, людина проти такої сили нічого не міг зробити. Далі пам’ятає постріл, і все.

Прокинувся в якомусь будиночку. Весь в опіках, ранах, залишених кігтями ведмедя. Довго відходив. Його забрала до себе бабуся. Це була самітниця, яка жила далеко в лісі. Вона тоді поруч з їх стоянкою ходила, якісь ягоди, корінці збирала. З собою завжди рушницю носила, адже місця дикі. От вчасно і приспіла.

На жаль, товариша його вона не помітила. Поспішила пораненого чоловіка до себе в хатину доставити, щоб рятувати. А ведмідь пішов у свою сторону. Бабуся його не дуже серйозно поранила, тільки злякала, щоб врятувати людину.

Вже вдома, коли Саша через кілька днів прийшов в себе, він розповів їй про товариша. Ходила туди, тільки попелище знайшла. Що сталося з іншим геологом, чоловік не знав.

Потім ця бабуся його лікувала травами

До людей вона не ходила – далеко, і зв’язку у неї немає. Залишати хворого одного не могла, він не вставав перший час, а хатину потрібно топити дровами, інакше замерзне. А потім зима почалася, по такій погоді бабусю ж не відправиш через ліс до найближчого поселення, а сам теж не дійде – заблукає, і теплих речей немає.

Чекали, коли потеплішає. А потім була негода, хатину самітниці зашкодило. Не міг же він кинути літню жінку саму розбиратися. Допоміг їй підлатати житло. Ця старенька якось найближчим поселення пішла, вона там свої трави комусь носила. І Саша попросив надіслати цю телеграму, і карту бабусиної знайомої дати.

А документи він вже вдома почав відновлювати.

Незабаром у них в родині вже два Санька було. І можна було не боятися за долю молодшого, якщо прикмети працюють, то у хлопчика все буде добре.